Особливості оподаткування банків та їх податковий контроль (ID:176847)

1.1 Основи оподаткування банків в Україні та податкового контролю Банки є дієвим інструментом держави в реалізації його економічної політики. Банківська система, як елемент ринкової інфраструктури, забезпечує розвиток економіки. Адже грошово-банківська система є потужним джерелом доходів державного бюджету завдяки податковому регулюванню банківської діяльності. Податкове регулювання грошово-кредитної банківської діяльності є також важливим із огляду на безпеку та стабільність розвитку економічної системи: ефективне та безпечне функціонування економічної системи держави значною мірою залежить від організації роботи її грошово-банківської системи. Впровадження ефективної системи податкового регулювання банківської діяльності може досить вагомо вплинути не тільки на банківську сферу, але й на економіку країни в цілому [1]. Розглядаючи систему оподаткування з позиції її впливу на діяль¬ність банків, необхідно розрізняти систему оподаткування безпосере¬дньо банків (прямий вплив) та систему оподаткування інших суб'єктів господарювання і населення (опосередкований вплив). Залежно від характеру впливу напрямки та наслідки впливу системи оподаткуван¬ня на діяльність банку будуть різними [2]. Оподаткування банківської діяльності в Україні здійснюється за вимогами тих же законодавчих актів, що й оподаткування всіх інших юридичних осіб-суб’єктів господарювання. Проте банки як фінансові посередники в економіці країни здійснюють специфічні операції, пов’язані з перерозподілом фінансових ресурсів із тих секторів економіки, де ці ресурси є тимчасово вільними, у сфери, де відчувається в них потреба, тобто діяльність банків суттєво відрізняється від діяльності інших підприємств. Тому в податковому законодавстві зазвичай прописуються окремі норми щодо оподаткування операцій фінансових установ, насамперед банків. 2.1 Характеристика галузі та банку Банківська діяльність є самостійним видом господарської діяльності, який можна розглядати як окрему галузь економіки. Для цього вона має всі необхідні атрибути:  займає значну кількість робочої сили;  на неї припадає відчутна частка суспільного капіталу та значна кількість фірм (банків);  має свій особливий сегмент ринку, на якому реалізує свою продукцію;  створює додаткову вартість і бере участь у виробництві ВВП;  сплачує податки до бюджету та ін. [9]. Функціональна специфіка діяльності банків зумовлює необхідність організаційно-правового виділення їх у самостійну, відносно замкнуту структуру, яка називається банківською системою. Банківська система - законодавчо визначена, чітко структурована та субординована сукупність фінансових посередників, які здійснюють банківську діяльність на постійній професійній основі і функціонально взаємозв'язані в самостійну економічну структуру. Виникає банківська система не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а ґрунтується на заздалегідь виробленій концепції, у межах якої кожний вид банків і кожний окремий банк посідають певне місце. Самостійність банківської системи як економічної структури має подвійне спрямування:  відносно окремих банків як її структурних елементів;  відносно інших подібних великих систем, які функціонують в економіці паралельно з банківською. Відносно окремих банків самостійність системи проявляється у специфічних цілях та функціях її порівняно з цілями та функціями банків. Головною метою діяльності окремих банків є одержання прибутку. Стосовно банківської системи ця ціль не просто не збільшується пропорційно кількості банків, що входять до системи, а взагалі переміщується на другий план, залишаючись лише ціллю окремих банків.