0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

«Право на свободу думки і свободу масової інформації» (ID:383449)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 30
Рік виконання: 2017
Вартість: 350
Купити цю роботу
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………….3 1. Конституційно-правове регулювання права на свободу думки і свободу масової інформації……………………………………………..….4 2. Поняття інформації як засобу, «каналу» вираження думок та гарантій її забезпечення……………………………………………………..10 3. Правові режими інформації та їх різновиди……………………………..18 4. Відповідальність за порушення законодавства в інформаційній сфері……………………………………………………….24 Висновки…………………………………………………………………………..28 Список використаної літератури………………………………………………..30
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Будь-яка демократична держава не можлива без реалізації прав та свобод людини і громадянина. Даний інститут конституційного права, поряд з демократією та верховенством права, виступають основними цінностями сучасного конституціоналізму. Тому, важливою передумовою розбудови української держави виступає дотримання, охорона, реалізація та законодавче забезпечення основоположних прав людини. Серед фундаментальних прав і свобод людини, які закріплені на конституційному рівні важливе значення мають свобода думки і свобода масової інформації. На значущість цього права одними з перших вказали мислителі доби Нового часу і Просвітництва, коли, стоячи біля джерел ліберальної думки, Дж. Локк писав про те, що свобода думки прямо пов’язана з притаманним людині типом існування [3, 28]. Це право закріпилося в Україні ще з 4 листопада 1950 року, а саме з того моменту, як в Римі держави-члени Ради Європи підписали Конвенцію про захист прав людини та основних свобод. У преамбулі Конвенції зазначено, що мета Ради Європи полягає у досягненні більшого єднання між її членами і що основним із засобів досягнення цього є забезпечення і подальше здійснення прав та свобод людини [2, 56].