0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Особливості профорієнтаційної роботи з учнями-старшокласниками (ID:212132)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Психологія
Сторінок: 58
Рік виконання: 2012
Вартість: 300
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………….…3 Розділ І. . Теоретичні засади профорієнтаційної роботи з учнями-старшокласниками. 1.1. Особливості профорієнтації у старшокласників……………………….5 1.2. Проблеми професійного самовизначення молоді раннього юнацького віку ………………………………………………………………..………9 1.3. Робота вчителя з профорієнтації старшокласників…………….….….10 Розділ II. Дослідження професійної спрямованості старшокласників. 2.1. Методика “Карта інтересів” та її методологічні основи………………14 2.2. Методика Д.Голланда “Опитувальник професійної спрямованості”...22 2.3. Опитувальник професійних схильностей (ОПС Л.А. Йовайша)……..28 2.4. Дослідження професійної спрямованості за допомогою диференціально-діагностичного опитувальника ……………….…..…33 2.5. Методика вивчення мотивів вибору професії……………………...….36 Розділ ІІІ. Аналіз та інтерпретація результатів досліджень. 3.1. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження за методикою «Карта інтересів»……………...………………………………………………….38 3.2. Результати дослідження за методикою Д.Голланда……………...…...39 3.2. Опитувальник професійних схильностей…………………………...…41 3.4. Результати диференціально-діагностичного опитування…………..…42 3.5. Порівняльний аналіз за результатами проведених методик……...…..44 3.6. Рекомендації……………………………………………………….…….45 Висновки…………………………………………………………………………48 Список використаної літератури……………………………………………….49 Додатки…………………………………………………………………………..51
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Вступ Актуальність дослідження зумовлена тим, що правильний, всебічно обґрунтований підхід до вибору професії як для самої людини, так і для всього суспільства має не лише соціальне забарвлення а й величезну економічну вагу. Заняття справою, яка найповніше відповідає інтересам, здібностям, можливостям, нахилам людини і водночас задовольняє потреби суспільства - це один із домінуючих резервів підвищення продуктивності праці. Специфіка психологічних проблем професійного вибору визначається нестабільною ситуацією в країні, необхідністю оволодіння новим соціально-економічним досвідом. З одного боку нові професії, що з'явилися в зв'язку з переходом до ринкових умов, не мають ще коренів в професійній культурі нашого суспільства. З іншого боку, відбувається процес руйнування стереотипів традиційних форм професіоналізації, які також змінюються в сучасних умовах. Важливим є і те, що образ професії, як когнітивне та емоційне утворення, змінює систему загальних орієнтирів в суспільній та індивідуальній свідомості людей. Раніше ідеальний образ професіонала багато в чому був пов'язаний з образом конкретних людей і їх професійною „біографією", їх певними професійними цінностями. Зараз можна спостерігати, що в деякій мірі "ідеальний образ професіонала" замінений на „ідеальний образ життя" (американський, європейський та інші). Таким чином, професія виступає як засіб для досягнення цього образу життя, а не як істотна частина самого образу життя. Все це приводить до розгубленості педагогів, шкільних психологів, батьків, що намагаються допомогти учням, які або знаходяться в стані невизначеності, або зробили свій сумнівний і примітивний професійний вибір. Безумовно, адекватність вибору і рівень оволодіння професією впливають на загальну якість життя. Тому так важливо зробити правильний вибір. Мета – дослідити схильності учнів до певного виду професійної діяльності; допомогти дітям у виборі майбутньої професії. Об’єкт дослідження – професійні нахили і здібності старшокласника. Предмет дослідження – професійна спрямованість, вікові та психологічні особливості учнів 10-11 класів та їх врахування у профорієнтаційній роботі. Завдання дослідження: 1) здійснити теоретичний аналіз, необхідний для проведення дослідження; 2) здійснити аналіз практичного матеріалу (методики, тести тощо) з даної теми, який може бути використаний під час проведення дослідження; 3) обробити зібраний матеріал, провести тестові завдання з старшокласниками на визначення їх професійної спрямованості; 4) проаналізувати результати, отримані під час дослідження. Гіпотеза дослідження. Для того, щоб молода людина була професіоналом своєї справи, потрібно щоб вибрана професія в повній мірі відповідала її індивідуальним особливостям, задовольняла її особистісні проблеми, давала можливість реалізувати набутий потенціал. Значна роль в цьому відводиться профорієнтаційній роботі зі старшокласниками з урахуванням її психологічних особливостей. Під час виконання даної роботи використовувалися такі методи дослідження, як бесіда, опитування, тести, спостереження. Розділ І. Теоретичні засади профорієнтаційної роботи з учнями-старшокласниками 1.1. Особливості профорієнтації у старшокласників Юнацький вік - дуже відповідальний етап розвитку у житті школяра, коли завершується морфофункціональне дозрівання організму, відбуваються суттєві зміни його особистості, психологічне та соціальне дорослішання. Згідно з періодизацією, прийнятою у віковій фізіології, юнацький вік у дівчат починається в 16 років, у хлопців - у 17 років. У школярів юнацький вік припадає на старші класи, коли виникають значні труднощі, пов'язані з інтенсивним учбовим навантаженням та емоційним напруженням, неминучим під час вибору професії і підготовки до вступу до дорослого життя [10].Під віковими особливостями розуміють характерні для того чи іншого періоду психологічні особливості, що мають тенденцію до прояву в поведінці всіх представників даного вікового етапу. І.В.Дубровіна зазначає, що основним особистісним новоутворенням юнацького віку є психологічна готовність до самовизначення та процес формування цього новоутворення. Багато дослідників вважають основним новоутворенням у старшому шкільному віці особистісне та професійне самовизначення, оскільки саме у самовизначенні, в обставинах життя, у вимогах до школяра у період раннього юнацького віку криється найбільш істотне, що багато у чому характеризує умови, в яких відбувається формування його особистості. Дані досліджень вчених дозволяють стверджувати, що у старшому шкільному віці формується не саме самовизначення - особистісне, професійне (ширше - життєве), а психологічна готовність до нього, що передбачає: 1).сформованість на високому рівні психологічних структур, насамперед самосвідомості; 2).розвиненість потреб, що забезпечують змістовну наповнюваність особистості, серед яких центральне місце займають моральні установки, ціннісні орієнтації і тимчасові перспективи; 3).становлення передумов індивідуальності як результат розвитку й усвідомлення своїх здібностей і інтересів кожним старшокласником. Разом із тим, психологічна готовність визначається не стільки завершенням формування психологічних структур і якостей, скільки певною зрілістю особистості, тобто сформованістю психологічних утворень і механізмів, що забезпечують можливість безупинного зростання особистості зараз і в майбутньому. Самовизначення - центральне питання у ранньому юнацькому віці. Усвідомлення свого місця у майбутньому, своєї життєвої перспективи Л.І.Божович вважала центральним моментом психічного та особистісного розвитку в цьому віці. Найважливіша психологічна умова для виникнення і розвитку життєвих перспектив учнів - їх ціннісні орієнтації. Великі зміни у власному організмі та зовнішності, пов'язані зі статевим дозріванням, певна невизначеність положення (вже не дитина, але ще й не дорослий), ускладнення життєвої діяльності та розширення кола осіб з якими юнак мусить узгоджувати свою поведінку - все це різко активізує у юнацькому віці ціннісно-орієнтовану діяльність Наявність певної системи цінностей особистості є необхідною психологічною умовою для формування зрілих життєвих планів, особистісного й професійного самовизначення юнаків. Ціннісні орієнтації - це елементи структури особистості, що характеризують змістовну сторону її спрямованості. У формі ціннісних орієнтацій у результаті визначення цінностей фіксується істотне, найбільш важливе для людини. Ціннісні орієнтації - це стійкі, інваріантні утворення моральної свідомості - основні його ідеї, поняття, „ціннісні блоки", компоненти світогляду, що виражають суть моральності людини, а виходить, і загальні культурно-історичні умови й перспективи. Зміст їх мінливий і рухливий. Система ціннісних орієнтацій виступає „згорнутою" програмою життєдіяльності і служить підставою для реалізації визначеної моделі особистості. У ряді досліджень відмічається, що юнацький вік сензитивний, дуже сприятливий для утворення ціннісних орієнтацій як стійкої якості особистості, що сприяє становленню світогляду учнів, їх ставленню до оточуючої дійсності. Розглядаючи у цілому особливості формування ціннісних орієнтацій у старшому шкільному віці, вчені стверджують, що цей необхідний та важливий елемент особистісної структури повністю сформований лише у однієї третини юнаків та дівчат. У третини школярів юнацького віку ціннісні орієнтації лише тільки починають формуватись і не можна стверджувати, що вони перетворились на стійку якість особистості. Значна частина старшокласників не повністю усвідомлює своєї життєвої позиції, не визначила свого особистого ставлення до цінностей оточуючого світу [11]. Конкретний зміст юності як етапу в розвитку особистості визначається у першу чергу соціальними умовами. У наш час 15-17-річні юнаки та дівчата навчаються у школі, середніх професійно-технічних закладах та технікумах, на перших курсах вузів (вони вже зробили свій перший професійний та життєвий вибір). Тому поняття „ранній юнацький вік" більш широке ніж поняття „старший шкільний вік". Суб'єктивно значущою для старшокласників стає неоднорідність їх соціального положення. З одного боку, продовжують хвилювати проблеми, успадковані від підліткового етапу, - власне вікова специфіка, право на автономію від старших, проблеми стосунків сьогодення, оцінок, різноманітних подій. З іншого боку перед ними стоять задачі життєвого самовизначення. Така комбінація зовнішніх і внутрішніх факторів або соціальна ситуація розвитку визначає й особливості розвитку особистості у старшому шкільному віці. Тут юнацький вік виступає як своєрідна межа між дитинством та дорослістю. Старший учень немов знаходиться на порозі вступу до самостійного дорослого життя. Старшокласника традиційно прийнято розглядати як особу, що „стоїть на порозі" дорослого життя, сповненого планів та сподівань, зверненого у майбутнє. Аспект професійних планів та намірів випускників середніх шкіл неодноразово й у різних контекстах досліджувався педагогами, психологами, соціологами. Вперше виникаючи у підлітковому та ранньому юнацькому віці, життєвий план відіграє надзвичайно важливу роль у становленні мотиваційно-потребової сфери, піднімаючи особистість на новий, більш високий рівень розвитку. Перспективу у часі, як план уявлень про майбутнє життя, автори розглядають як одну з центральних у старшому шкільному віці інстанцій, що опосередковує діяльність людини, що впливає на зміст та функціонування мотиваційно-потребової сфери особистості. У старшокласників найбільш часто зустрічаються мотиви, пов'язані із власною особистістю; достатньо великий відсоток становлять мотиви саморозвитку. Мотиви розвитку власних здібностей, потенцій у галузі навчання яскравіше виражені у 10-класників, ніж у 9-класників. Мотивація, пов'язана з майбутньою професійною діяльністю і роботою, виражена слабо. Таким чином, найбільш характерною є мотивація, направлена на власну особистість, «Я» старшокласників. Друге місце займає мотивація спілкування, і нарешті третє місце належить діловій мотивації, пов'язаній з реалізацією учбових та інших задач. Одночасно окреслюється тенденція до відносного зростання від 9 до 10 класу ділової мотивації за рахунок деякого зниження мотивації спілкування. Носіями цієї тенденції виступають перш за все юнаки, в той час як дівчата консервативно утримують пріоритет збереження значущості мотивації спілкування [27]. Емоційні властивості ранньої юності мають різноманітні форми прояву. Це найбільш високий, в порівнянні з іншими віковими групами, рівень тривожності у всіх сферах спілкування, продовження диференціації за силою емоційної реакції, більша екстравертованість, менша імпульсивність і емоційна збудливість, більша емоційна стійкість в порівнянні з підлітками. Похідними від них є втрата юнаками інтересу до навчання, зниження успішності навчальної діяльності, виникнення міжособистісних конфліктів, внутрішніх суперечностей і криз тощо. Розв'язання проблем емоційного становлення молоді вимагає проведення всебічного дослідження особливостей перебігу та процесу формування емоційної стійкості у старших школярів. Емоційна стійкість в сучасній науковій літературі визначається як стійка характеристика індивідуальності, як складова темпераменту, важлива на рівні із психічною активністю. В спеціальній літературі розкриваються, в основному, лише окремі емоційні особливості та емоційні властивості осіб ранньої юності, а цілісних досліджень щодо обґрунтування методів дослідження та корекції емоційної стійкості в старшому шкільному віці немає, окремі ж роботи стосуються інших вікових категорій або ж мають фрагментарний характер. При виборі професії тією чи іншою людиною, як правило, власні риси характеру та особистісні якості не враховуються у достатній мірі або й взагалі не приймаються до уваги. Старшокласники дуже часто не знають, чого вони хочуть, який фах обрати. Знання про велику кількість професій не роблять їх насправді значущими для професійного самовизначення. Реальними альтернативами вони стають лише тоді, коли набувають особистісного смислу і вписуються у контекст власного життєвого світу. Тому вивчення особливостей перебігу та процесу формування професійного самовизначення в старшому шкільному віці дозволить виявити професійну спрямованість особистості раннього юнацького віку, мотиви вибору професії. Така робота стає необхідною передумовою для оптимізації процесу особистісного самовизначення у ранньому юнацькому віці, що має на меті формування гармонійно розвиненої, творчої особистості через трансформацію всього навчально-виховного процесу системи освіти, переорієнтацію на особистість, урахування її індивідуально-психологічних і вікових особливостей. 1.2. Проблеми професійного самовизначення молоді раннього юнацького віку Дослідження життєвих планів молоді, їхніх уподобань і пріоритетів є одним із засобів поліпшення наукової організації профорієнтаційної роботи, підвищення її ефективності. К.М.Варнавських [3] виділяє такі проблеми професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень. 1. Слабка інформованість молоді зі світом професій. Привабливими для неї є професії переважно інтелектуальної праці, які вимагають вищої освіти: юрист, економіст, програміст, перекладач, лікар, інженер, вчитель. Певну популярність мають професії, за якими можна працювати в багатьох галузях господарства: бухгалтер, кухар, водій та інші. Така обмеженість професійного світогляду пояснюється тим, що різні ланки суспільного життя (радіо, телебачення, преса), заклади освіти, служби зайнятості не ведуть роботи з професійної інформації. 2. Навіть після закінчення школи багато молоді професійно не визначились, що є наслідком недостатньої роботи з різних напрямків професійної орієнтації (починаючи з незадовільної роботи шкільних психологів), інформації, консультації, відбору. 3. Головними мотивами професійного самовизначення є висока заробітна плата, стабільність; мало цікавить випускників можливість розкриття і застосування своїх здібностей, результати роботи. 4. Існує дисбаланс між професійними намірами молоді і попитом на ринку праці (практично вона не обирає класичних професій у промисловості, будівництві, сільському господарстві, сфері культури. 5. Зазначене вимагає застосування нових прогресивних методів профорієнтаційної роботи в закладах освіти; відновлення посад спеціалістів-профконсультантів, психологів, соціальних працівників, які можуть подавати допомогу юним в питанні професійного самовизначення; розгортання мережі державних агенцій, відділів, профінформації та профорієнтації, де кожний може одержати потрібну інформацію про зміст певної професії, перспективи її здобуття та працевлаштування, пройти психологічне дослідження. 1.3. Робота вчителя з профорієнтації старшокласників Завершальним етапом психологічної та практичної підготовки учнів до трудової діяльності є їх правильна професійна орієнтація. Правильний вибір професії зумовлює моральне задоволення, позитивну самооцінку, високу продуктивність праці, якість продукції. Він є точкою, в якій сходяться інтереси особистості та суспільства, поєднання особистих і загальних інтересів. Завдання профорієнтації полягає в ознайомленні учнів з професіями та правилами їх вибору, вихованні спрямованості на самопізнання як основу професійного самовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами щодо набуття конкретної професії, складати на цій основі реальний план оволодіння професією, а також забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості. Компонентами профорієнтаційної роботи є професійна інформація, професійна діагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація. У Положенні про професійну орієнтацію молоді, яка навчається, визначено такі етапи профорієнтаційної робо¬ти зі школярами різного віку: а) початковий (пропедевтичний) етап. Метою його є ознайомлення дітей у процесі навчальної, позакласної та позашкільної роботи а найпоширенішими професіями, ви¬ховання позитивного ставлення до різних видів трудової та професійної діяльності, інтересу до пізнання своєї особис¬тості, формування початкових загальнотрудових умінь і навичок, удатності до взаємодії з іншими особами в проце¬сі діяльності. Результатом цієї роботи має бути сформова¬не у молодших школярів ставлення до себе, суспільства і професійної діяльності; б) пізнавально-пошуковий (5—7 класи) етап. Передба¬чає, формування ціннісних орієнтацій, мотивації само¬пізнання, установки па власну активність у професійно¬му самовизначенні та оволодінні професійною діяльніс¬тю, а також систематичне ознайомлення з професіями у навчально-виховному процесі. Не менш важливими є фор¬мування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідом¬лення власної професійної спрямованості, консультування щодо вибору профілю подальшої освіти, форм трудової під¬готовки. Оптимальним результатом є вибір напряму (про¬філю) навчання, продовження освіти у 8—9 класах; в) базовий (визначальний) (8—9, 8—12 класи) етап. Ро¬бота на цьому етапі полягає у вивченні наукових основ ви¬бору професії, її класифікаційних ознак, вимог професій до людини, основних професійно важливих якостей, пра¬вил вибору професії. Старшокласники мають оволодіти методиками самопізнання, самооцінки, розвивати індиві¬дуальні професійно важливі якості, формувати вміння зі¬ставляти необхідні для здобуття конкретної професії вимо¬ги з власними можливостями та кон'юнктурою ринку пра¬ці. Завданням школи є створення умов для випробування можливостей учнів у різних видах трудової діяльності (консультації щодо вибору професії та навчального закла¬ду, професійний відбір). Про досягнення очікуваних ре-зультатів свідчать сформованість особистісно значущого сенсу вибору професії, певної професійної спрямованості, професійне самовизначення учнів, їх готовність до зміни професійної спрямованості, переорієнтації на суміжні про¬фесії, на інші види діяльності відповідно до своїх індивіду-альних особливостей та результатів профвідбору. Профорієнтаційну роботу в школі здійснюють учителі всіх навчальних предметів, класні керівники, інші педаго¬гічні працівники, фахівці різних галузей виробництва. У навчальних програмах з предметів природничо-мате¬матичного циклу закладено можливості розкриття при¬родничих основ праці, формування практичних навичок (вимірювальних, обчислювальних, лабораторних, графіч¬них), необхідних для роботи на сучасному механізованому та автоматизованому виробництві. На уроках трудового навчання учні на політехнічній основі оволодівають систе¬мою техніко-технологічних та економічних знань, набува¬ють умінь і навичок самостійної роботи з різними матеріа¬лами, використовуючи з практичною метою інструменти, пристосування і прилади, в них формується сумлінне став¬лення до процесу праці та її результатів. Усі ці якості ма¬ють безпосереднє значення для подальшої професійної орі¬єнтації. Важливу роль у професійній орієнтації школярів віді¬грають факультативні курси. Багато їх орієнтує старшо¬класників па конкретну професію і дає їм певний обсяг знань, умінь і навичок з цієї професії. Провідна роль у цій роботі належить класному керівни¬кові. Він упродовж тривалого часу спостерігає за учнями свого класу, вивчає їх індивідуальні особливості, інтереси, здібності й нахили, контактує з батьками, знає виховний потенціал кожної сім'ї, що дає йому змогу організувати профорієнтаційну роботу на належному рівні. Серед використовуваних класними керівниками форм такої роботи найефективнішими є екскурсії, зустрічі з фа¬хівцями, колишніми випускниками, вечори, диспути, кон¬ференції, класні години, заняття в гуртках, факультативи. Для ефективного інформування учнів про певну профе¬сію використовують її професіограму. Успішність професійного самовизначення старшокласників залежить від сформованості їх ціннісної орієнтації, життєвих ідеалів у професійній сфері. В кожній сфері професійної діяльності можна з’ясувати особисті ідеали з метою допомогти молоді утвердитися на власному життєвому і професійному шляху. Під час орієнтації учнів на конкретну професію можливі такі помилки: поділ професій на «престижні» й «непрестижні»; ототожнення навчального предмета з професією; перенесення ставлення до людини – представника професії на саму професію; вибір професії під чиїмсь впливом; застарілі уявлення про характер праці у сфері матеріального виробництва.