Практична робота Самотність людини у світі абсурду (за новелою «Перевтілення») (ID:739170)

Часто вважають, що самотність – це ознака нашого часу, рубежу двадцятого і двадцять першого століть. Тим часом література приділяє цьому питанню велику увагу принаймні з першої половини ХІХ ст. Цей мотив повторюється в романтизмі, позитивізмі, модернізмі та пізніших епохах. Це може бути як самотність вільного вибору, так і самотність внаслідок неприйняття оточенням, родиною або глибоко усвідомлена самотність у групі, іноді навіть непомітна при побіжному погляді на дану людину. У літературі аналізується феномен самотності у великому місті, середовищі, на роботі, професійній групі, навіть серед, здавалося б, найближчих людей. Існують також людські переживання, за своєю природою схильні до переживання самотності: біль, страждання, зведення рахунків зі світом і дотеперішнім життям і, нарешті, також смерть. Однак найповніше та незрівнянно оригінально категорія самотності описана в творі Кафки «Перевтілення». Творчість Кафки має вирішальне значення для розвитку сучасної прози. Її можна назвати авангардною, тобто модерною, оскільки вона пориває з традиційною моделлю прози – відходить від реалізму. Це створює тривожне бачення світу, в якому людина підкоряється незбагненним механізмам. Намагаючись їх зрозуміти. Як правило їй це не вдається, тому що вона самотня і слабка.