0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Мова у контексті вчення Олександра Потебні (ID:182207)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Філософія
Сторінок: 32
Рік виконання: 2015
Вартість: 300
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………………………….3 РОЗДІЛ І. Мова як духовно-динамічний адекват дійсності у вимірах філософії О. Потебні……………………………………………………………..6 1.1. О. Потебня – видатний філософ і філолог.……………………………...6 1.2. Сутність і природа мови крізь призму праць О. Потебні..……………..8 1.3. Діалектика мови і мислення.………………………………………….....11 1.4. Мова і народ. Рідномовний первень людини.……………………….....17 РОЗДІЛ ІІ. Потебнянська феноменологія слова……………………………….21 2.1. Три аспекти слова. Синкретизм слова-образу..………………………...21 2.2. Креація словесного образу і проблема філософії художньої творчості на мисленнєвому рівні. ……………………………………………………....25 ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..30 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………......32
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Роботу виконувала самостійно від першої до останньої сторінки. Курсова оригінальна на всі 100%. Отримала за неї відмінно. Уривок з роботи: Розробляючи ці та інші положення в своїх працях, серед яких насамперед варто назвати "Про зв'язок деяких уявлень у мові" , "Із записок з російської граматики" і опубліковану посмертно "Мова і народність", О. Потебня вивів концепцію про три аспекти слова: зовнішню форму, значення і внутрішню форму. Під зовнішньою ж формою слова вчений розуміє комплекс звуків, який опосередкований через значення. Якщо втрачається зв’язок між звучанням та значенням, звук перестає бути зовнішньою формою слова. Щодо значення, то О. Потебня підкреслює, що в слові є два значення:  ближче (об’єктивне, етимологічне). Воно завжди містить у слові лише одну ознаку;  дальнє (суб’єктивне). Це значення містить багато ознак. Якщо виключити друге суб’єктивне значення слова, то в кожному слові, на думку ученого, залишиться тільки звук, тобто зовнішня форма, і етимологічне значення. Найважливішою для слова є його внутрішня форма. О. Потебня вважає, що внутрішня форма слова – це: по-перше, найближче етимологічне значення слова, по-друге, внутрішня форма слова є відношенням змісту думки до свідомості; вона вказує, як людина уявляє власну думку. По-третє, внутрішня форма є також «центр образу, одна з його ознак, яка переважає всю решту ознак » [16, 108]. Це очевидно в усіх словах пізнішого утворення з прозорим етимологічним значенням. По-четверте, внутрішня форма, крім фактичної єдності образу, дає ще знання цієї єдності; вона є не образ предмета, а образ образу, тобто уявлення, яке не збігається зі значенням, що значно ширше. Воно включає низку ознак, уявлення ж містить одну ознаку. Внутрішня форма може бути забутою (втраченою): уявлення ж становить неодмінну стихію слова, що виникло, але для подальшого життя цього слова воно не є необхідним. Внутрішня форма слова, тобто його уявлення, дуже мінлива, з плином часу вона може зникати. «За його наявності слово має образність і може бути назване поетичним; коли ж уявлення втрачається, слово перестає бути образним і стає логічною назвою предмета, дії або його звичайним означенням. За термінологією Потебні, слово в цьому випадку можна назвати прозаїчним» [21, 27]. Але життя слова на цьому не закінчується. «Далі може відбуватися зворотне перетворення, тому що слово не застигає у своєму старому значенні, а має властивість набувати нового значення. Так, слово дім із втраченим уявленням може знову вступити у поетичну фазу, якщо взяти з нього лише одну ознаку і перенести її в іншу сферу, можна, наприклад сказати, що такий-то юрист до такої міри ознайомився з відомою юридичною справою, що він у ній дома. У розумінні Потебні всі три елементи слова перебувають у нерозривній діалектичній єдності і не можуть бути довільно розкидані» [21, 27].