Зразок роботи
ВСТУП
Роль сім’ї для дитини надзвичайно важлива. Батьки дають дітям життя, відповідають за догляд і виховання, беруть на себе фінансову відповідальність, мають юридичні повноваження, у тому числі на право прийняття важливих рішень від імені дітей. Батьки допомагають відчути взаємне тепло й любов, передають дітям досвід поколінь, життєві цінності та духовність, виховують дітей, задовольняють щоденні потреби, надають зразки для наслідування, поступово прищеплюють соціальні й побутові навички, необхідні у самостійному житті. Усі ці потреби життєво важливі для кожної дитини, якого б віку вона не була.
Діти-сироти представляють певну специфічну групу, яка не здатна без допомоги і підтримки держави, соціальних інститутів, найважливішим з яких є прийомна сім'я, адаптуватися в сучасному суспільстві. Як показують численні дослідження, утримання дитини в дитячому будинку в більшості випадків призводить до порушень в розвитку (B. Мухіна, A. Прихожан, М. Толстих, І. Дубровіна, І. Залисина, Є. Смирнова, Т. Землянухіна, Т. Басілова). Аналіз проблеми сирітства переконливо показує, що в дитячих сирітських установах не завжди надаються умови для компенсації наслідків депривації, що веде до серйозних наслідків в процесі формування особистості та ускладнює подальшу соціалізацію дитини.
Доведена провідна роль найближчого соціального оточення - сім'ї - для нормального психічного розвитку дитини (Г. Крайг, Н. Клюєва, Г. Красницька, Н. Соловйов, В. Сатир, Г. Хометаускас). Якість інтеграції людини в суспільстві багато в чому визначається рівнем її психологічної адаптації, механізми якої формуються і реалізуються в процесі життєдіяльності сім'ї. Тільки сім'я може дати дитині-сироті необхідний статус і зможе компенсувати негативні моменти перебігу і наслідків депривації.
Необхідність розвитку інституту прийомної сім'ї на сьогоднішній день очевидна, оскільки за останнє десятиліття склалася досить стійка тенденція: за даними Міністерства освіти і науки України, з 100 тисяч щорічно дітей, які залишилися без батьківського піклування, 70% передаються у прийомні сім'ї, 30% - у дитячі інтернати. У зв'язку з цим стає актуальним завданням вивчення ролі прийомної сім'ї та особливостей адаптації прийомної дитини в умовах прийомної сім’ї. З одного боку, проблеми, що виникають у батьків, які взяли дітей на виховання, багато в чому схожі з вихованням рідних дітей. Але є і специфічні проблеми,а процес адаптації дитини в сім'ї - одна з них.
Адаптація є найвідповідальнішим етапом входження дитини в сім'ю. Від того, як швидко вона сформує нові відносини, буде залежати подальший розвиток її особистості. У зв'язку зі сформованою ситуацією великого значення набувають дослідження психологічних аспектів адаптації дітей у прийомних сім'ях.
Комплекс проблем, що існують сьогодні у дітей-сиріт сприяє стійкому прояву у них соціальної нестійкості, тривожності, незахищеності, ворожості, конфліктності, нездатності до спілкування, депресивності. Порушеним є і процес соціалізації в силу відсутності суб'єктів повноцінного сімейного виховання. Ускладнено розвиток уявлень про культуру соціального, сімейного та міжособистісного спілкування та ознайомлення дитини з соціальними ролями всіх членів повноцінної сім'ї, відсутнє відчуття сімейної захищеності.
Незважаючи на труднощі і проблеми які виникають у прийомній сім’ї, зацікавленість цією формою опіки зростає так само, як і число подібних сімей. Таким чином, можна виокремити низку протиріч: - Між зацікавленістю держави і суспільства в тому, щоб діти, які залишилися без піклування батьків і не мають можливості повернутися в рідну сім'ю, виховувалися в прийомній сім'ї яка є найбільш сприятливою формою соціальної опіки.
- Між процесом впровадження сімейних форм влаштування дітей-сиріт у сім’ю з та навчання прийомних батьків з метою поширення інформації про роль і місце вирішення проблем прийомних дітей.
Проблема дослідження: зміст та особливості педагогічного супроводу адаптації дітей-сиріт в прийомній сім'ї.
Об'єкт дослідження - процес адаптації дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків у прийомній сім'ї.
Предмет дослідження - особливості психологічної адаптації дітей у прийомних сім'ях.
Мета дослідження - виявити особливості адаптації дітей-сиріт в умовах прийомної сім'ї.
Для досягнення мети були визначені такі завдання:
1. Розглянути підходи до вивчення феномену адаптації.
2.Проаналізувати психологічні особливості дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків.
3. Дослідити специфіку адаптації дітей у прийомній сім'ї.
Методи дослідження. Для вирішення зазначених завдань, було застосовано такі методи: теоретичні - аналіз, конкретизація, порівняння, узагальнення та зіставлення різних наукових поглядів з метою визначення стану проблеми, яка досліджувалась у психолого-педагогічній та соціально-педагогічній теорії; емпіричні - наукове спостереження, анкетування, аналіз документів, тестування,педагогічний експеримент, соціометрія, опитувальні методики :
Методика дослідження соціально-психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонд ( адаптована А. Осницьким ) - для виявлення особливостей соціально-психологічної адаптації; Опитувальник оцінки рівня товариськості (В.Ряховський) для виявлення рівня товариськості особистості;Опитувальник FACES-3 "Шкала сімейної адаптації та згуртованості" (Д. Олсон) - для виявлення згуртованості та гнучкості (адаптації) сімейних стосунків; Методика виміру особистісної та ситуативної тривожності Ч. Спілбергера (адаптована Ю. Ханіним) - для виявлення рівня ситуативної та особистісної тривожності; статистичні - методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.
Експериметальна база дослідження: в експерименті брали участь 6 дітей віком 10-16 років з п’яти прийомних сімей.
Для розкриття поставленої теми визначена наступна структура: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел літератури і додатки. Назви глав відображає їх зміст.
Магістр