Формування та прогнозування соціальної програми” ПАТ «Raiffaisen bank Aval (ID:241322)

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА Будь-яка сучасна виробнича організація є складною соціотехнічною системою, у якій чітко виділяються матеріально-речовий і людський фактори розвитку виробництва. Підвищення значення людського фактора шляхом реалізації соціальної політики підприємства сприяє поліпшенню якості життя не тільки персоналу підприємства, але й споживачів, суспільства в цілому. Узгодження інтересів суспільства (підвищення якості життя) і підприємства (одержання прибутку) є складним, багатоаспектним процесом, що охоплює економічні і соціальні процеси на підприємстві і в зовнішньому середовищі, обґрунтовує необхідність використання можливостей соціальної політики й удосконалювання місії підприємства Соціальні аспекти організації, пов'язані з питаннями соціального розвитку організації, є особливо важливими. Параметри даного блоку соціальних стратегій повинні постійно перебувати під контролем трудового колективу, профспілки і власників підприємства і бути надбанням гласності. Як показують недавні події (виступ шахтарів, страйки працівників бюджетної сфери та ін.), Ігнорування або недостатня увага до соціальних показників даного блоку може призвести до небажаних явищ. Соціальна політика на підприємстві на сучасному етапі означає діяльність роботодавців, менеджменту і найманих працівників щодо задоволення соціальних потреб, погодження соціальних інтересів, реалізації соціальних прав і соціальних гарантій, надання соціальних послуг, соціального захисту персоналу. Соціальна політика формує сприятливі умови діяльності працівників на підприємстві, виступає необхідним чинником реалізації персоналом своїх здібностей і можливостей. Без відповідних соціальних умов складно досягти стратегічних цілей підприємства. Якщо на підприємстві створені такі соціальні умови, тим самим представляється більше можливостей для реалізації працівниками здібностей і їх ефективної роботи. Утвердження соціальної політики на вітчизняних підприємствах є необхідною потребою для взаємодії усіх його складових. Соціальна політика є складовою частиною механізму вдосконалення якості робочої сили і умов її ефективної реалізації. Об'єктом впливу соціальної політики є не тільки зайняті працівники підприємства, але до певної міри й колишні працівники підприємства, в тому числі, які вийшли на пенсію. До чинників, який впливають на величину соціальних виплат, відносяться розмір підприємства, його галузева приналежність, фінансово-економічне становище, ступінь впливу профспілок, форма власності та ін. Соціальна складова в діяльності організації є важливим елементом її кадрового, виробничого, економічного потенціалу. Основне призначення соціальної політики в організації полягає в тому, що надані їй соціальні послуги можуть сприяти забезпеченню росту продуктивності, підвищенню ефективності та якості праці працівників. Соціальна політика повинна стимулювати працівників до підвищення кваліфікації, формувати і розвивати внутрішньо-організаційне навчання персоналу. Вона може сприяти вирішенню таких управлінських завдань, як закріплення найбільш кваліфікованих працівників, забезпечення їх ротації, лояльного ставлення до організації. Соціальна політика в організації може бути більш ефективною, якщо надані соціальні послуги відображають специфіку діяльності організації, режим і охорону праці, транспортну доступність робочого місця. Форми і види соціальних послуг доцільно диференціювати за категоріями персоналу. Бажано, щоб надавалися тільки ті види соціальних послуг, які користуються попитом. Ефективна соціальна і кадрова політика передбачає надання персоналу всіх обов'язкових соціальних послуг, які організація повинна надавати відповідно до законодавства. Разом з тим соціальна політика не може бути обмежена лише обов'язковими соціальними послугами, оскільки конкуренція на ринку праці передбачає наявність таких соціальних послуг, які можуть залучити нових працівників в організацію або утримувати працюючих тут людей. Чим вища потреба в висококваліфікованих працівниках, тим більше потрібно додаткових соціальних послуг для залучення і закріплення працівників. Основними цілями соціальної політики організації є підвищення ефективності роботи, створення умов соціальної захищеності працівників і поліпшення моральної атмосфери на підприємстві, формування сприятливого соціально-психологічного клімату, а також створення позитивного іміджу підприємства в очах працівників і суспільства. Соціальна політика підприємства повинна вирішувати такі завдання: захист працівників, що реалізується через систему пільг і гарантій, що надаються державою, а також самим підприємством; відтворення робочої сили, що реалізовується через організацію оплати праці та її регулювання; стабілізація інтересів соціальних суб'єктів (працівник, роботодавець, держава), що реалізовується через її узгодження. Як інструмент мотивації працівників соціальна політика передбачає прийняття рішень, що стосуються наступних аспектів: вибір пріоритетів в спрямованості самої соціальної політики (соціальний захист), соціальне або медичне страхування, пільги за роботу в несприятливих умовах праці, як форма залучення і закріплення робочої сили на тих чи інших ділянках роботи і т.п.); вибір форм надання пільг, послуг, виплат та їх видів; оцінка величини можливих виплат, виходячи з поставлених завдань і фінансових можливостей підприємства; диференціації розмірів виплат за категоріями персоналу залежно від розв'язуваних з її допомогою завдань, вибірковості в наданні пільг і послуг. Як правило, соціальна політика підприємства реалізується через колективний договір і локальні нормативні акти на основі соціального партнерства з Соціальна політика організації, будучи частиною політики управління персоналом, виконує наступні функції: • скорочення конфліктів; • поліпшення відносин між роботодавцями та найманими працівниками; • залучення нових працівників; • створення сприятливого іміджу фірми в очах громадськості; • "Прив'язку" персоналу до даної організації. Розробка і проведення соціально-економічної політики в організації здійснюються за багатьма напрямками, найважливіші з яких: • політика доходів; • політика щодо співпраці з профспілками; • політика соціального забезпечення працівників. Зміст соціально-економічної політики в організаціях має певні відмінності по країнах, оскільки багато в чому визначається системою державного регулювання підприємницької діяльності та соціальним становищем трудящих, а також тією роллю, яку відіграють профспілки і різні організації, що займаються питаннями соціального забезпечення.