Правова природа суміжних прав (ID:889364)

Термін «суміжні права» вживається у правових системах романо-германської групи. Англосаксонська система, зокрема право США та Англії, цим терміном не користується. В них він замінений загальним поняттям «монопольне використання» усіх видів власності, включаючи й ту, яка належить артистам-виконавцям, організаціям мовлення [5, с. 68]. Виходячи із українського законодавства, науковці подають визначення «суміжні права» як права на результати творчої діяльності виконавців, права виробників фонограм та права організацій мовлення, пов’язані з використанням творів літератури та мистецтва, авторські права на які належать іншим особам [5, с. 69]. Таке тлумачення «суміжних прав» чітко визначає, що саме до них відноситься згідно із законодавством України. Водночас, виходячи із основних досягнень науки права інтелектуальної власності, суміжні права можна розглядати: як інститут права інтелектуальної власності; як категорію інституту «суміжні права», що визначає зміст правовідносин щодо використання об’єктів, які є складовою частиною цього інституту; як суб’єктивне право конкретного суб’єкта відповідних відносин [10, с. 8]. Суміжні права як інститут права інтелектуальної власності – це сукупність правових норм, що регулюють відносини із створення, використання та правової охорони виконань, фонограм, відеограм і передач (програм) організацій мовлення та пов’язані з нормами авторського права.