Зразок роботи
Укладення трудового договору є підставою для виникнення трудових відносин. До відносин, за якими робота виконувалася без укладення трудового договору та які в установленому порядку визнано трудовими, застосовуються норми законодавства про працю.
Трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується в інтересах роботодавця особисто виконувати роботу, визначену такою угодою, а роботодавець зобов'язується надати працівникові роботу за такою угодою, своєчасно та у повному обсязі виплачувати винагороду і забезпечувати належні умови праці.
Особливою формою трудового договору є контракт.
Тільки шляхом видання наказу про прийняття на роботу трудовий договір оформлюється переважно при його укладенні на невизначений строк.
За трудовим договором працівник приймається на роботу для виконання певних обов’язків згідно з посадовою інструкцією та правилами внутрішнього розпорядку. Йому гарантується заробітна плата, а також інші блага, встановлені трудвим законодавством України. Цей договір укладається в двох примірниках, один з яких знаходиться у працівника. В разі його відсутності в останнього вважається, що трудовий договір укладено усно.
Укладення трудового договору в будь якій формі відбувається шляхом видання наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органом про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним, якщо наказ чи розпорядження не були видані, але особу фактично було допущено до роботи (ст. 24 КЗпП України). У випадку прийняття на роботу для виконання окремих видів трудової діяльності встановлюються спеціальні правила (переважно йдеться про категорії працівників держслужбовців).
При працевлаштуванні особа зобов’язана подати заяву про прийняття на роботу, трудову книжку, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру в податковій адміністрації, документ про освіту і стан здоров’я (для деяких категорій працівників).
Щодо контрактної форми трудового договору, слід зазначити, що вона сьогодні широко застосовується в організаціях різних форм власності. На законодавчому рівні найбільш широке коло застосування контракту передбачене для держслужбовців.
Проте у дослідників такої форми трудових відносин немає єдиного погляду щодо визначення контракту та доцільності його застосування.
На мою думку, контракт і трудовий договір все ж таки є не синонімами, а різними формами укладення трудових відносин.
Ознаки наявності трудових відносин:
особисте виконання особою роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи;
здійснення регулювання процесу праці, що носить постійний характер та, як правило, не передбачає встановлення особі конкретно визначеного результату (обсягу) робіт за певний період часу;
виконання роботи на визначеному або погодженому з особою, в інтересах якої виконується робота, робочому місці з дотриманням установлених нею правил внутрішнього трудового розпорядку;
організація умов праці, зокрема, надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконується робота;
систематична виплата особі, яка виконує роботу, винагороди у грошовій та / або натуральній формі;
встановлення особою, в інтересах якої виконується робота, тривалості робочого часу та часу відпочинку;
відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов'язаних з виконанням роботи, особою, в інтересах якої виконується робота.
Реалії сьогодення показують, що у розвитку соціально-трудових відносин України спостерігаються руйнівні процеси, які стали наслідками помилок у політиці реформ, пов’язаних з недооцінкою соціальних питань та надмірною захопленістю трансформаціями економічних відносин, що відбувалися, по суті, ціною значних соціальних втрат. Нагальним завданням є ретельне дослідження соціально-трудових відносин для подолання кризових явищ та оптимізації їхнього розвитку.
Соціально-трудові відносини відіграють провідну роль у розв’язанні науково-технічних, організаційних і економічних завдань господарювання.
До засновників теорії глобалізації серед економістів відносять Теодора Левітта, а у фінансистів – Ж. Атталі, Дж. Сороса.
Магістр